Виконання спадкоємцями грошових зобов’язань померлої фізичної особи

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі – ПКУ) податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим ПКУ та/або Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (зі змінами та доповненнями).

Грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Підпунктом 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 ПКУ визначено, що підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання є, зокрема, смерть фізичної особи. Останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім.  

Статтею 1216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (зі змінами та доповненнями, далі - ЦКУ) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ).

Згідно з п. 99.1 ст. 99 ПКУ* виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Претензії спадкоємцям пред’являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред’явлення претензій кредиторами спадкодавця.

Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.

Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.

При цьому, у разі переходу спадщини до держави грошові зобов’язання померлої фізичної особи припиняються.

Особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу стосовно особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи визнана недієздатною, є особа, яка вступає у права на спадщину або уповноважена здійснювати розпорядження майном такої особи (п.п. 97.4.4 п. 97.4 ст. 97 ПКУ).

*Коментар до статті 99 Податкового кодексу України (ПКУ), яка регулює порядок виконання грошових зобов’язань або погашення податкового боргу у разі смерті фізичної особи.

Ця стаття базується на принципі спадкування податкових обов’язків, але з суттєвими обмеженнями, які захищають права спадкоємців.

1. Перехід обов'язку на спадкоємців (п. 99.1)

Грошові зобов’язання або податковий борг померлої особи стають зобов’язаннями її спадкоємців.

• Ключова умова: Спадкоємець має фактично прийняти спадщину. Якщо особа відмовилася від спадщини, податковий борг померлого до неї не переходить.
• Пропорційність: Кожен спадкоємець відповідає за борг лише в межах своєї частки у спадщині.

2. Обмеження відповідальності (Принцип "intra vires")

Це найважливіший аспект ст. 99 ПКУ. Спадкоємці не зобов’язані платити борг померлого власними коштами.

• Відповідальність обмежена вартістю майна, отриманого у спадок.
• Приклад: Якщо податковий борг становить 100 тис. грн, а успадковане майно оцінюється у 60 тис. грн, спадкоємець зобов'язаний сплатити лише 60 тис. грн. Решта суми стає безнадійною.

3. Мораторій на пеню та штрафи (п. 99.2)

З моменту смерті особи і до дня оформлення спадщини (видачі свідоцтва):

• Пеня на податковий борг не нараховується.
• Штрафні санкції за несвоєчасну сплату в цей період не застосовуються.
  Це логічно, оскільки до моменту оформлення документів спадкоємець юридично не може розпоряджатися майном для погашення боргу.

4. Визнання боргу безнадійним (п. 99.3)

Якщо після смерті особи:

1. Немає спадкоємців (або вони всі відмовилися).
2. Спадщина визнана відумерлою (перейшла у власність громади/селищної ради).
3. Вартості майна недостатньо для покриття боргу.
   У таких випадках податковий борг (або його частина) визнається безнадійним і підлягає списанню контролюючим органом згідно зі ст. 101 ПКУ.

5. Роль селищної ради та ДПС

Селищна рада не може самостійно "стягнути" борг як судовий виконавець. Алгоритм такий:

• Податкова (ДПС) формує вимогу до спадкоємців.
• Якщо спадкоємці ігнорують вимогу, ДПС звертається до суду.
• Якщо спадкоємців немає, селищна рада ініціює в суді визнання спадщини відумерлою. Після цього борг померлого просто анулюється (списується), оскільки громада не може бути боржником сама перед собою за податками, що йдуть у її ж бюджет.

Резюме:

Для селищної ради ст. 99 ПКУ означає: якщо у померлого є спадкоємці, вони мають заплатити податок (наприклад, за землю) в межах вартості спадщини. Якщо спадкоємців немає - бюджет цей борг не отримає, але рада зможе забрати саме майно (землю/будинок) у власність громади через процедуру відумерлості.